Найбільш відомі в доіндустріальній історії споруди – насправді присвячені не житлу, владі, війні чи вірі – а похованню мертвих. А враховуючи, що більшість релігій тим чи іншим чином крутяться навколо питання життя і смерті – то і їх можна віднести до тієї ж категорії.
Наприклад, головна святиня в християнстві – Храм Гроба Господня (а там же і могила Адама), в Ватикані похований Св.Петро, Сантьяго-ді-Компостелла – місце упокоєння Св.Якова, храм Ангкор-Ват – також місце поховання царів, Тадж-Махал – мавзолей, і т.д.
З Семи Чудес Світу дві точно відносяться до поховання – це Піраміди і Мавзолей в Галікарнасі. Більшість археологічних знахідок, починаючи з палеоліту (кам’яної доби) – це могили. По типу поховання навіть ділять археологічні культури: зрубна, катакомбна.
Від численних народів на території України з давніх давен залишились лише кургани, а найвідоміша і найстаріша (20-те тисячоліття до н.е.) археологічна пам’ятка так і називається – Кам’яна Могила.
Пов’язане це, скоріш за все, не з якимсь особливим «культом смерті» – хоча не без цього – а з сукупності причин:
- житло більшість доісторичної і історичної доби мало досить просту і недовговічну конструкцію: глина, саман, дерево. Кам’яні споруди для житла почали будувати досить пізно і далеко не для широких верств населення. Тому ми зараз бачимо Палац Міноса на Криті (чи те, що від нього залишилось) – але майже нічого не знаєм про життя простого мінойського люду;
- При завоюваннях першим ділом руйнували споруди, пов’язані з війною і владою, яку перемогли – стіни, укріплення, палаци. Меншій руйнації піддавалися храми – частіше просто замінювали чужих богів на своїх. Але поховання зазвичай не чіпали;
- Поховання робились «на довгу пам’ять» – тому люди, які жили в землянках чи шатрах – тягали каміння і насипали величні кургани для померлих.
Паломництво до місць поховання, продаж ритуальних товарів і інші супутні послуги для прочан – зовсім не винахід християнства, цій традиції набагато більше років – згадаємо хоча б ті самі Піраміди, або заупокійні храми Західного берегу Нілу в Луксорі (Фіви).
Звісно, є ще такі визначні пам’ятки, як Гьобеклі-тепе чи Стоунхендж. Але про перше ми взагалі ще мало що знаєм, і тілько здогадуємось – хоча похованнь там не виявлено. А Стоунхендж – яскравий, але типовий представник мегалітичної культури старої Європи, і насправді таких схожих будівель по всьому континенту – сотні, а от вони більшістю відносяться до місць поховання.